Ткацтво i килимарство
Ткацтво є однією з найважливіших складових національної культури українців. Воно існувало на українських землях ще з доісторичних часів. Ткацтво належить до найпоширеніших видів ремесла і народного мистецтва й поширене по всій етнічній території. Про прадавність цього виду господарської діяльності свідчать як архаїчне приладдя ("прядки", "верстати", "кросна" і т.ін.), так і давня термінологія, що має багато спільного з термінологією найбільш близьких українцям сусідніх народів - сербів, хорватів, македонців, західних слов'ян.
Матеріалом для ткацтва з прадавніх часів були волокна льону, коноплі, а також вовна. Першого великого піднесення ткацтво зазнало в період формування Київської князівської держави, згодом - у XIV - XVI та XVІІ - XVIІІ століттях.
До початку ХХ століття ткацтво було на всій території України фактично найпоширенішим домашнім ремеслом, яке чи не на 100 % забезпечувало потреби в тканинах мешканців села і - значною мірою - міста. У ХХ столітті народні тканини поступово витісняються промисловими. Центрами народного ткацтва нині є різноманітні артілі та художньо-виробничі об'єднання. У деяких реґіонах (Карпати) ще й нині практикується подекуди кустарне виробництво народних тканин в домашніх умовах в основному для власних потреб. Ткацтво як художній промисел є досить поширеним на Покутті, Поліссі, Поділлі, Львівщині, Стрийщині й Дрогобиччині.
Традиційною, найбільш важливою і поширеною галуззю народного ткацтва в Україні є килимарство. Перша згадка про килими як усталений елемент народного побуту походить ще з 998 року. Килими широко використовувались як при дворах князів та шляхти, так і в найвіддаленіших селах і хуторах. Вони служили для утеплення і прикрашення житла, використовувались в обрядах та ритуалах. Килими були обов'язковою частиною віна, ними сплачували данину, виготовляли їх на продаж...
Ткацтво на Україні
Одним з важливих напрямків національної культури України здавна було ткацтво. Ткацтво можна віднести і до господарської діяльності, і до народного мистецтва. Воно має вікову історію та виплекані багатьма поколіннями глибокі традиції. Свідченням наявності ткацького виробництва на землях східних слов’ян ще в стародавні часи є археологічні знахідки у ранні неолітичні культури. Виготовлення тканин в домашніх умовах в такій кількості було зумовлене нагальною суто практичною потребою людини в тканинах, щоб вбратися, оздобити житло, використати їх з господарською метою...
https://ukr-textile.livejournal.com/1423.html
З істроії ткацтва на Україні
Мистецтво
ткацтва має багатовікову історію розвитку. Археологічні матеріали свідчать про
існування ткацького виробництва на східнослов'янських землях в період ранніх
неолітичних культур. Потреби людини в
тканинах, одязі, господарська необхідність зумовлювали поширення ткацтва. Воно
безпосередньо пов'язане із землеробством, наявністю такої сировини, як льон,
коноплі, із скотарством, зокрема вівчарством. Україна багата на прядильну
сировину. Можна припустити, що вовняні тканини передували появі лляних і конопляних.
Відомо, що льон на східнослов'янських землях почали вирощувати дещо пізніше
коноплі - у ІІІ тис. до н.е. Ткацька справа набула особливого поширення в
період Трипільської культури. З середини ІІІ тис. до н.е. збереглися пам'ятки
ткацького виробництва: глиняні пряслиця, веретена та різноманітні за розмірами
й формою глиняні важки для ткацьких верстатів. Пряли з льону, вовни й конопель
ручним веретеном, на яке для посилення обертання насаджували глиняні або
кам'яні кружальця - пряслиця...